"Дитинство без війни": життєві історії дітей та мета проєкту
Наталя Масло, директорка Благодійного Фонду Руслана Шостака про мрії, які об’єднують та мету проєкту «Дитинство без війни» спеціально для блогу Цензор.НЕТ
https://censor.net/ua/blogs/3473685/ditinstvo_bez_vyini_jittv_stor_dteyi_ta_meta_proktu
З початку повномасштабного вторгнення, завдяки проєкту «Дитинство без війни» впровадженого та реалізованого Благодійним Фондом Руслана Шостака, вдалося врятувати та надати безпечний прихисток у Туреччині майже 3500 дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, їх опікунам та вихователям. Другий рік поспіль проєкт «Дитинство без війни» продовжує допомагати, опікуватися та підтримувати дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які були евакуйовані через збройну агресію рф.
Діти-сироти, які вже до війни зазнали травм та втрат, відчули ще більше болю та страждань через війну. Тому основна мета проєкту – знайти для кожної дитини люблячу родину. Герої наших історій стають прикладом того, як важлива підтримка для кожної дитини.
У своїх історіях діти діляться своїми переживаннями від війни та новим життям в Туреччині. У них є одне бажання на всіх, знайти люблячу родину, що стає додатковою мотивацією для роботи проєкту.
«Війна для мене – це страх і розпач. 22 лютого був звичайний день коли ми прокинулись і почали збиратися до школи. Але прибігли друзі і сказали, що почалась війна, звісно я не повірила. Але коли ми чули вибухи, сирени і сиділи у сховищах то я вже зрозуміла, що війна справжня і не вигадка. Страшно було дивитись і слухати новини, коли йшлося про загиблих дітей та і всіх інших людей. Потім нас евакуювали до Туреччини. Тут добре, тепло, сонячно. Я знайшла нових друзів і підтримку. Тут всі люди, волонтери, які нас підтримують не дають сумувати. Ми навчаємось, готуємо класні концерти, виступаємо. Але додому хочеться. А як би ще вдома на тебе чекала родина… Але я мрію, що з часом в мене буде тато і мама. А ще коли я виросту, я мрію відкрити свій вагончик, який буде затишним місцем для всіх бажаючих, і в якому буде величезний вибір солодощів»
Анастасія, 14 років Кривий Ріг
«Ми навіть не знали куди і навіщо ми так поспіхом збираємось…Але вже пізніше директор нашого реабілітаційного центру сказала, що нас евакуюють задля безпеки. Був спочатку шок, яка війна? Про що вони? Не було часу на розмови, тому я взяла щітку, піжамку і ми поїхали. Раніше я взагалі ніде не була, а тут в Туреччині для мене це якийсь постійний потік яскравих емоцій. Зоопарк, екскурсії, навчання, море. Знаєте, я мріяла покататись верхи, і тут мою мрію здійснили. Я волонтерам і вчителям сказала ще за одну свою мрію. Хочу щоб в мене з’явилась власна родина, яка буде мене любити та піклуватися. І дуже вірю, що і ця мрія здійсниться. А ще дуже вірю, що війна закінчиться і ми повернемось.»
Василина, 12 років
Проєкт "Дитинство без війни", став справжньою підтримкою для дітей, які опинилися у прифронтових зонах і відчули на собі жахіття цієї війни. Незважаючи на величезні виклики, які супроводжують роботу у цих умовах, проєкт продовжує виконувати свою благодійну місію.
Проєкт забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, проживання, навчання, медичну допомогу та психологічну підтримку, харчування, оздоровлення. Ми вкладаємо свою душу у відновлення нормального життя та розвиток дітей, які стали жертвами війни. І все це стає можливим завдяки підтримці та небайдужості людей, компаній, волонтерів, викладачів, амбасадорів та менторів проєкту.
Але кожна дитина має право на зростання в сімейному оточенні, а усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей в сім'ю.
Фонд активно співпрацює з Міністерством соціальної політики та Національною соціальною сервісною службою України. Процес усиновлення включає низку кроків, таких як подача документів через портал ДІЯ, медичний огляд, огляд житла, обов'язкові курси для усиновлювачів. Умови усиновлення під час дії військового стану також регламентовані мораторієм на міжнародне усиновлення та можливістю усиновлення тільки українцями, які постійно проживають на підконтрольній території України.
Мета проєкту – це не лише тимчасова допомога, створення умов для повноцінного розвитку та зростання дітей, які стали жертвами війни, але й влаштування дітей у сім’ю. Бо в першу чергу це не лише питання благодійності чи відповідальності держави та органів влади. Це виклик для кожного свідомого громадянина, щоб відчути, що в цих дітях, які вважаються сиротами, ми вбачали своїх дітей. Тому що родина - це не тільки спільна кров, але і спільна любов, турбота, підтримка та відповідальність. Діти-сироти опинилися поза межами батьківської любові та підтримки, зі своїми потребами та проблемами.
І ми маємо спільними зусиллями забезпечити щасливе та безпечне дитинство у люблячій родині, кожній дитині. Кожна дитина має право на щасливе дитинство, а усиновлення виступає як ключовий елемент для забезпечення цього права.