Місія-порятунок. Справжні історії евакуйованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під час війни
Спеціально для thePage Наталя Масло, директорка Благодійного Фонду Руслана Шостака ділиться лише кількома історіями дітей сиріт, яких на початку війни переправили до Туреччини. Евакуацію здійснили в межах проєкту "Дитинство без війни". У розповідях дітей криються емоції, безвихідь, надія та віра у те, що життя наповнене не тільки горем, але і гарними людьми, які можуть підтримати та бути поруч.
«Без тата я вже рік, а без мами 5 років… Без них дуже складно. На даний момент я не розумію як бути, як жити далі. Через рік я закінчую школу, і що далі? Я розгублена і не знаю що робити зі своїм життям. До кого прийти за порадою, обійняти.
Моя мрія з самого дитинства була побачити море. Але поки були тато та мама все якось не складалось. Але я не переставала вірити та мріяти, що одного дня я побачу море, відчую його солоний запах і пірну у його прохолоду.
І тут почалася війна, нас евакуювали завдяки проєкту «Дитинство без війни». За що я їм безмежно вдячна. Можна сказати, що моя мрія здійснилася, і я побачила море, але ж якою ціною. Краще б я ніколи в житті не бачила моря, але щоб моя сім’я була поряд, підтримувала, обіймала, і просто була. І не було цієї клятої війни.
Але навіть у найтемніші часи є люди-промінчики, які світяться щирістю, теплом та любов’ю. Вони тут зараз з нами, вони поруч. Я щиро вдячна волонтерам, вчителям, психологам і всім хто підтримує мене та моїх друзів, у ці складні часи. І я знаю, що я не сама. Можливо і в мене буде нова родина, тому я не перестаю мріяти знову.»
Тетяна, 15 років
«З початком вторгнення я була настільки розгублена, що навіть не усвідомлювала що відбувається. Кожну секунду переглядала інстаграм, тік-ток щоб побачити новини, що все це не правда. І в один момент соціальна служба пропонує евакуацію до Туреччини, яку організовує Благодійний Фонд Руслана Шостака. Часу на роздуми не було. Нам сказали взяти найнеобхідніше, і що за тиждень, два повернемось. Взяла свій маленький рюкзак, речі особистої гігієни і все. Ми ж мали за тиждень повернутися. Але війна через тиждень, і через два, і через місяць не закінчилась.
Тут все добре, нові друзі, навчання, але не спокійно на душі. Нам дуже допомагають вчителі та волнтери, які завжди поряд. І я вже можу розібратися з собою та навести лад у думках. А ще здійснилася моя мрія, я літала між хмар на парасейлінгу. Волонтери проєкту «Дитинство без війни» здійснили мою мрію на моє День Народження. Але найбільша мрія – знайти люблячу родину. Бо це знаєте як, родина це як стіна, за якою ти не боїшся нічого, і ти відчуваєш впевненість та силу від того, що тебе завжди чекають, турбуються і просто щасливі що ти є!»
Ліза, 17 років
Зараз ми як ніколи відчуваємо важливість об'єднання держави, українців та бізнесу для надання допомоги цим дітям, які шукають в нас не лише захист, але і надію на щасливе майбутнє в люблячій родині.
Тому, наша ініціатива з евакуації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під час війни в Україні стала невід'ємною частиною вирішення критичної проблеми безпеки дітей в країні. Адже війна поставила під загрозу майбутнє тисяч маленьких українців. За даними ООН ЮНІСЕФ з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну загинула 501 дитина і ще майже тисяча дістали поранення. І ця цифра росте з кожним днем. За офіційними даними тільки протягом 10 місяців повномасштабного вторгнення 2022 року 6447 дітей, без батьківського піклування з різних причин, з них 1233 дитини залишилися без батьківського піклування, у зв’язку з смертю батьків.
Нам вдалося врятувати від жахіть війни майже 3500 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, їх опікунів та вихователів. Загалом нам вдалось вивезти до Туреччини 20 інтернатів. Це було важко, але це лише початок шляху. Адже кожна дитина має повернутися в Україну вже в люблячу сім'ю.
Як відбувалась евакуація дітей-сиріт на початку війни
25 березня 2022 року перші маленькі українці з дитячих будинків України після бомбосховищ та виснажливої евакуації приїхали до турецької Анталії, де знайшли тимчасовий прихисток. З собою в них були лише маленькі пакети з білизною.
Для евакуації діток нам знадобилося: 9 літаків, 90 автобусів, 24 вагони поїздів, 300 волонтерів.
Перша група дітей виїхала з України вже 24 березня. Впродовж тижня в середньому вивозили 2,5-3 групи. А група - це в середньому 170-200 дітей. На практичну організацію евакуації, яка включає розширене страхування дітей, організацію перельотів, трансфер, організацію розміщення в готелях та харчування, а також забезпечення безпеки дітей, знадобився всього один тиждень. Але цей тиждень виявився надскладним. За кількістю дзвінків, листів, прийнятих рішень він був як місяць, чи може і півроку.
Таким чином це стало найбільшою приватною ініціативою евакуації українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Проєкт евакуації дітей відбувся за погодженням Міністерства соціальної політики України, Служби у справах дітей та сім'ї і Дніпропетровської ОДА, а також Посольства та Консульства України в Туреччині, Міністерства сім'ї, праці та соціальних служб Туреччини. Також до проєкту долучились десятки міжнародних і українських компаній, громадські організації та пересічні громадяни. Серед найбільших донаторів: Nova Ukraine, Eva, Varus, Visa, Lactalis, Ruta, Philips AVENT, Beiersdorf, Imperia Holding, Waikiki, МЕТRО, Schneider Electric, Onur Group, Splat, San Clean, Unilever, Silpo, Ülker, Gelato, UNWLA, BLONDI, Milller&Smith, ТОВ «Хенкель Україна», Tuid, SGDD-ASAM, Wells Fargo NY, Church USA, Посольство України в Японії.
Але тимчасове перебування - це ТИМЧАСОВЕ вирішення проблеми. Дітям необхідна батьківська турбота та любов. Кожен маленький учасник проєкту має свою унікальну історію, і вони об'єднані загальною потребою в батьківській підтримці. Вони хочуть мати свою родину, яка буде з ними поруч, яка підтримає їх і в складні моменти, і в щасливі дні.
Ми усвідомили, що ніхто не замінить батьківську турботу. Це особливий зв'язок, який створюється між батьками і дітьми, і є основою для здорового розвитку та щастя дитини. Незалежно від того, які можливості надає проєкт, діти завжди будуть мріяти про власних батьків.
Ціль проєкту «Дитинство без війни» - це Україна без дітей-сиріт. Кожна дитина має право на зростання в сімейному оточенні.
Тому ми активно впроваджуємо інформаційні компанії для підвищення свідомості громадськості про важливість всиновлення та ролі прийомних батьків у житті дітей.
І найближчим часом ми будемо ділитися історіями, в яких кожна дитина знайшла свою люблячу родину, тому що усиновлення – це, насамперед, про інтереси дитини.
https://thepage.ua/ua/news/misiya-poryatunok-istoriyi-evakujovanih-ditej-sirit-pid-chas-vijni